?

Log in

No account? Create an account
Останні записи Друзі Архів Дані користувача Теги To-Do List
 
 
 
 
 
 


вже займалась всяким.
але мультфільмів ще ніколи не робила)
якби не 26 річниця ОУМ "Спадщини", яка відбулась останніх вихідних.
томою річниці були кольори, кожен рій мав обрати колір і представити до нього свої асоціації.
мій рій обрав тілесний колір. напевно не даремно
бо з цього визріла ціла легенда)
без неї відео може видатись незрозумілим, бо за озвучку ми не брались
озвучка під час річниці була жива :)
загалом отримала задоволення від творення мульфільму.
надіюсь, що дітиська теж

[власне легенда і фото процесу]

Все почалося з прадавніх часів,коли наші предки ще бігали в тваринячих шкурах і силою вирішували будь-які конфлікти. Та було одне але - весь світ був безбарвним, ніби в сепії, люди не помічали цього, оскільки не знали нічого іншого, вони не мли з чим порівнювати.
Байки біля ватри, або перше вбивство.
Та одного разу сталося нечуване. Це відбулося ввечері, за часів палеоліту, невеличке плем`я гуртом сиділо біля вогню. Вони балакали про всякі буденні справи, аж поки один чоловік заїкнувся, що йому почали снитися кольорові сни. Вождь не повірив йому, адже не знай ніяких кольорів окрім відтінків коричневого, і вирішив вбити його.
Та чоловік не помер, а загадковим чином зник.
Він потрапив до світу бога кольору, який насправді існував. Він запитав його, чому так сталося, а бог йому відповів, що він посилав чоловіку кольорові сни. Щоб побачити, чи хтось повірить в нього. За свою віру чоловік лишився жити у світі кольорового бога.
Зупа і помста.
Бог кольору задумав якось зварити собі зупу, оскільки, навіть боги, мають їсти. "Наглянь трішки за казаном, щоб не википіло, бо станеться халепа, а мені треба відлучитися". Попросив бог. Та чоловік не послухав бога, він підбіг до казана і вилив весь його вміст на планету Земля. Він хотів, щоб всі решта теж дізнались про кольори. І сталося диво, усе почало набувати кольору, вода стала блакитною, трава зеленою.
Тим часом, на землі,люди навіть не підозрювали, яка катастрофа насувається. Спочатку колір змінило сонце і вся природа: трава,дерева. А згодом почав мінятися колір шкіри у людей. Розпочалася паніка. Двоє найвойовничіших почали битися між собою, вони думали одне на одного, що то демон. Тим часом на небі
Тим часом на небі
Чоловік дістав прочуханки від бога кольору. В покарання він замалював чоловіка в рожевий колір і залишив йому драяти казанок від зупи. Та чоловік наостанок попросив  врятувати його друга аватара, якого саме мали вразити списом, і добрий бог погодився.
Самотнє життя окремо
Бог кольору виконав свою обіцянку, він вислав на землю літаючу тарілку, яка віднесла аватара на планету Пандору, де він заснував цілу цивілізацію. Всі люди на землі пересварилися між собою, кожен почав жити своїм життям, та були вони дуже самотніми.
Велике полювання
І вирішив бог кольору помирити їх, створив він Оленя Миру, за ним погналися усі люди, намагаючись убити. та заговорив до них Олень: "Любі мої, відкрийте очі, поглянбте на себе, ви ж усі брати і сестри, ви всі одинакові, просто колір шкіри у всіх різний, навіщо ви вбиваєте один одного?".
Задумалися люди зрозуміли вони, скільки помилок зробили і помирилися.
А мораль цієї легенди така: незалежно від кольору шкіри - ми всі рівні. А тілесний колір ми повинні сприймати не як суто білий, чи жовтий, чи той же чорний, а як колір усіх живих істот, що існують і не існують. Дякуємо за увагу!

IMG_2700

IMG_2701

IMG_2702

IMG_2704

IMG_2690

IMG_2691

IMG_2692

 
 
 
 
 
 

отримала масу задоволення від її створення
ммм... люблю середньовічний орнамент
1

[процес створення та деякі фрагменти)]

4

взявшись за роботу в першу чергу обклалась (улюбленими) необхідними книжками

2

спершу ескіз був розрахований на видовжену розмальовку
та через певні обставини формат довелось поміняти
і вийшло щось таке

3

на ескізі переважно нічого не зрозуміло
іноді навіть мені)
та процес пішов

5

15

16

7 6
8, 9, 10, 11, 12 9
10 11
і відбулась кривава війна...)

12

ось так воно розляглось у мене на подвір'ї (висота 3м, а ширина - 4)
такого великого ще ніколи не творила

13

не вірилось, що я доручу це розмальовувати комусь іншому (тобто учасникам фестивалю)
та добре, що це все творилось під моїм наглядом

14
останні 2 фото звідтіль http://stezhkamu.com/

ось таке в нас вийшло

кольорова гама,звісно, далека від середньовічної
та нехай
помітила, що з дітиськами іноді легше мати справу, ніж з їхніми батьками
але діти сприймають процес розмальовування як щось належне і буденне,
а деякі дорослі - просто насолоджуються)

 
 
 
 
 
 

останні кілька днів переселилась зі своїм малюванням в садочок.
це в основному через те, що вдома зі своїм мальовидлом не влізаюсь)
і відразу оцінила як це, малювати поза домом.

побут і домашні тут зачіпають набагато рідше, свіже повітря і багато живності.
а ще запас найсвіжіших і найароматніших яблук. в них живуть кусочки літа.

[кусочки]

9bkoxolst7

 
 
 
 
 
 

усміхнуло)
пора розтрощити шкаралупку і розправити крильця)

 

звідси http://fun.kyti.me/index.php/2013/02/egg-bunkers/#

 
 
 
 
 
 
листок з дорожнього блокнота
[клаптик]IMG_012
 
 
 
 
 
 

все ж добралась до свого планшета

вирішила вибачити йому його недоліки, якщо він не зважатиме на мої)

[перший результат]

Untitled-1

знаю, убого

але ж треба з чогось починати)

 
 
 
 
 
 
іноді в житті зусрічаються люди, яким хочется зробити подарунок.
просто так, без приводу. хіба що з вдячності за те, що вони є.
хоча це певно від них не дуже залежить.
їм не обов'язково бути супер другом, або "частинкою стратегічного плану."
їм достатньо просто залишатися собою.
такі зазвичай випромінюють світло і тепло.
(подумки я їх називаю сонце)

IMG_011282
ось таке завтра отримає одне з сонць)


іщеCollapse )

 
 
 
 
 
 
хочу встигнути все-все-все що задумала і розгребти цей ніжний хаос який згущується навколо.
пора зрозуміти, що деякі справи треба відкладати на потім.
або навчитись говорити "ні".
чомусь, коли треба добре подумати в одному напрямку, мозок налаштовується на щось зовсім інше.
або коли треба мобілізуватись починається "зависання".
чудно як)
 
 
 
 
 
 
надибала собі в неті книжечку по тайм менеджменту.
хе, навіть не одну. тут їх аяй як багато.
але читаю покищо одну)
пора трохи розібратися в такій пісочкоподібній матерії як час.
а то багато хочеться, а не все встигається.
або встигається ціною власного здоров'я так, що вже нічого не хочеться.
покищо шукаю пожирачів свого часу.
соцмережі попадають сюди по замовчуванню(о,яка несподіванка)
а ще гарні книжечки, фільми, які заважають малювати,
і ще всякі завтики, в яких ще не розібралася.
хаотичну кімнату теж все ще не розгребала, але це попереду.

все, час на жж вичерпано.
 
 
 
 
 
 
таки почала ходити на курси англійської. мені завжди було тісно в часі, який в мене є, а зараз стало ще тісніше.
хоча там по своєму весело. незвично підходити до пана в костюмі чи незнайомої пані і задавати всілякі питання з карточок. питання типу скільки вони кладуть ложок цукру в каву, чи вони курять, чи споживають чіпси (в нашій групі ніхто не курить.єй!). і ще звітувати, що ти робив вчора, сьогодні, які плани на завтра і на вихідні,на літо, на рік. хочеш дізнатись про людину більше - потягни її з собою на мовні курси)